Серед своїх лишаєшся один- самотній океан без берегів
І очі болем гатять струни злі, ти вірним залишаєшся собі
Без посмішки фальшивої по вуха, стаєш подобою святого духа
Небажані приходять прихожани, просити порятунку, невблаганні.
Згасає свічка щирих почуттів, ти знову залишаєшся один.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581264
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Сновида