Я розучилась вже писати просто так,
Щоби слова від відчаю кричали,
Не згадувати розмір, стиль чи смак,
Щоб руки від захоплення дрижали...
Я розучилась вже гуляти під дощем,
Веселку знову радісно стрічати,
І не ховатись в зливу під плащем,
І краплі на долоні позбирати...
Я розучилась відчувати на всі сто,
Стрибати з радощів, до сліз десь лютувати,
Не жити стримано, немов німе кіно,
Щодня себе заковувати в грати...
Я розучилась мріяти зовсім,
Фантазувати про усе прийдешнє,
Забути про буденний алгоритм,
І дійсність відчувати якось легше...
Я розучилась вже глядіти на себе,
І в дзеркало дивитися не можу,
Щоразу більше споглядаю небо,
Воно красиве в спеку і в негожу...
Я розучилась вже кохати чи любить,
Все ж ліпше вже таїтись чи мовчати,
Не вірити в казки, реально жить,
Простіш ніж кожен раз жаліти і страждати...
Я розучилась, може, й зовсім не могла,
А, може, це все і насправді краще,
Як кажуть - це мовчать страшні слова,
Чи то ж коли мовчать, тоді вже страшно?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581304
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Sama_po_Sobi