***
Холодний травень, змочений світанок
столичний потяг розірве́ чимдуж...
Мої сліди ще пам`ятає ґанок,
та губить стежка, мокра від калюж.
Лиш півгодини я одна, без тебе,
від`їхала, захована в таксі,
об душу нагло б`ється, б`ється темінь
і тисне на невидиме шасі.
А ти чекай, лічи годино-простір.
Дві ночі, день між нами, і тоді,
скажімо, я з`явлюсь незваним гостем,—
а ти зігрієш всі мої сліди.
14.05.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581328
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Надія Позняк