Рабів до раю не пускають,
Така планида у рабів.
Я долі гіршої не знаю,
І я б такої не хотів.
Рабами бути – це спокійно,
Та долі не володар ти.
Живи без радості, без мрії,
Не май ні права, ні мети.
Страждали довго наші предки,
Від турків, ляхів, москалів.
Народ поніс великі жертви,
Вздовж сотень нелегких років.
Та ось з’явилася надія,
В нас наша Рада й президент,
Здавалось нам, що ми зумієм
Зловити волю в цей момент.
Та знов навала, війни знову,
На цей раз майже від «братів».
Вже пролилось немало крові,
Втрачати ж мужність ти не смій.
Так йди навпроти бурі й зливі,
Борись за вольності, і знай:
Із Господом ідуть сміливі, -
Раби не попадають в рай!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581384
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Мірошник Володимир