мені всеодно, що на півночі досі зима,
і літо коротке не скоро повернеться знову,
що нас там з тобою, мій друже, сьогодні нема -
у інших світах ми чужу вислуховуєм мову.
бо світ цей такий - ми нічого не можем змінить,
така наша доля циганська - торкати всі неба...
тримаймося разом допоки триває ця мить,
що в безвість тікає назавжди від мене й від тебе.
мені всеодно, що звела нас країна, яку
ми й наші народи чомусь не рахуєм за сЕстру,
від неї залежим - й клянем свою долю гірку...
мирімся з цим, брате, бо довго ще ношу цю нести.
бо люди не винні, що правлять той бал наверху,
вони не здалися і мають у Бога надію...
зірки не погасли на спільнім Чумацькім шляху,
і сонце одне ще приходить у кожну неділю...
мені всеодно, що удома другІ звичаЇ,
що віра твоя признає лиш Ісу як пророка,
я їх поважаю, як ти поважаєш мої,
бо спільну вечерю ділили з тобою півроку.
бо що нам ділити з тобою, мій друже, скажи –
ділились і будем ділитись ще хлібом-лавашем,
а сіль хай залишиться недругам там на межі
в північних сусідів, де долі зустрілися наші...
© 20-05-2007, Ханой
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58141
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2008
автор: drillinger