****

1
Підіймаюсь  угору,  різко  здіймаючи  очі  до  неба
Якого  не  видно,  
За  кожною,  
За  кожною  кроною  дерева  криється  хитрий  вигляд
Маленького  наляканого  невидимого  звіра
І  здається,
І  здається,
Що  згубив  я  всі  посмішки,
Проте  настільки  сонячно,
Що  аж  ноги  мліють  від
Тої  радості,  що  має  прийти.

2
Голос  невидимості
Затуманює
Мій  силует,  
Не  зустрінеться  ніхто  у  цій  зелені′,
ні  птахи,  ні  гомінливі  шимпанзе
жодного  тобі  мешканця,
жодної  тобі  душі

єдине,  що  переслідує  мою  тінь,  
це  наскрізне  світло,
якого  удосталь,  щоб  спочилі  не  казали,  що  їм  у
цій  землі  недобре.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581427
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 15.05.2015
автор: Immortal