Найкраще кладовище – восени,
Коли вже мертве листя падає під ноги,
Коли останню пісню співають птахи,
І привид літа пливе до дороги.
На кладовищі осінь грає свій мотив,
Мотив, що загубився поміж листя,
Який звучить крізь відблиск срібних павутин,
Що утворюють нитку намиста.
На кладовищі осінь заплаче дощем
Над німими могилами до схід сонця,
Кладовище осінь огорне плащем,
Примружить очі, таємно всміхнувшись.
На кладовищі осінь затанцює вальс,
Її сукня з листя йтиме круговерть.
Вона не зважатиме, що минає час,
Але навіть до осені прийде смерть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581429
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Ксенія Валері