Вибачте, пишу із матом
Задовбало це життя
Всюди всі такі пиз*аті
Тільки я дурне дитя
Всі вертяться хто як хоче
Лізуть як попало, хто куди
Кожен до чужого з радістю охочий
І пани вже мертвого тягають то туди, а то сюди
І в моралі кінчились кордони
Люди стали помирать
Зате з’явилися собаки
В людській шкурі жити вчать
І ось таке життя настало
Ні*уя народ не має
І в багатьох б*ядь хата з краю
А ворог землю рідну роздирає
В одних усе
В інших хрін на пів руки
Безногий мертвого несе
Сліпий рахує копійки
Та скільки ж можна ось так жити
Заживо собі могилу рити
Чи не час сказати досить
Встати всім у один ряд
Нехай винний перепросить
Нехай в країні буде більше свят
Якщо ми станемо єдині
Одні духом, в один крок
То навіть в цій прекрасній днині
Ворог не зможе натиснути курок
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581486
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2015
автор: Олександр Бондарчук