слухав голос дивний твій і чистий,
ніби звук тонкий дзвінка дверного:
на тонах високо- цимбалістих
ти терзала спокій ймення мого.
скло в дверях вібрації сприймало,
як мембрана в радіо-колгоспник,
і здавалось вибухи напалму
до вітальні завітали в гості.
голову ховав я, наче в битві,
щоб не зачепило ненароком
твоє слово - гостре ніби бритва,
рикошетом кулі чи осколком.
і, коли набравшись сили духу,
різко в кухню відчинив я двері -
ти була в зеленці, ніби «духи»
обстріляли твого БТРа.
твої губи теж були зелені...
ніж кухонний з крапельками крові
обеліском витріщивсь на мене
наче на могилі м’ясникові.
на столі, віддавши богу душу
ще за Атлантичним океаном,
красувались мерзлі ніжки Буша -
п’яно-сині, а чи синьо-п’яні.
пригорнув тебе, моє кохання,
«ти ж не вперше пальчик ріжеш здуру…»
...тиша почалась з твого мовчання,
як прикрив цілунком амбразуру.
© 11-12-2007
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58160
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 08.02.2008
автор: drillinger