Світ очей, мов скелець,
Світ закритих вух,
З конфеті хурделиць,
Бурштинових мух.
Електричне сонце,
Деренчливий сміх,
Зашкарубле серце
В грудях ватяних.
Світ гумових щічок,
Дерев'яних вій,
Паперових свічок...
Штучний світ цей – мій –
Міг би оживити
Ти теплом долонь,
І в моєму світі
Запалить вогонь, -
Але ти не хочеш,
Я тобі – ніщо,
І ти ніколи не подаруєш мені навіть крихітної іскорки тепла своєї душі...
~2002
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581625
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.05.2015
автор: Анно Доміні