Дай мені руку твою, проведу тебе садом,
Вниз, аж до озера, де шелестить очерет,
Там я торкувся уперше жаданного стану,
І скоштував твоїх уст чи то трунок, чи мед.
Дай мені руку твою, і назад не дивися,
Не поєднати уже двох змарнованих доль.
А за селом засихає старенька криниця,
Щастя минулого свідок між вічних тополь.
Дай мені руку твою і забудь на хвилину,
Все, що у коси збілілі життя заплело,
Я пригорну тебе наче невинну дитину,
І обігрію усім перешкодам назло.
Дай мені руку твою... Ні! Це все мені сниться...
( доля давно відвела тебе в інше життя).
Ти промайнула і згасла, неначе зірниця,
Перетворившись у трепетне серцебиття...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581811
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Наталя Хаммоуда