Не можем забути, гірка ця утрата,
Прокляттям ця пам'ять у грудях лежить.
Пекельная біль, непоправная втрата,
В душі невгасима, у генах не спить.
Скалічені долі їх знищені душі,
Мільйони голодних дитячих очей.
Невинно - вбієнні і крові калюжі,
Моїх замордованих, рідних людей.
Та доки нас мучити будуть погани,
Морити умори в Гулагах, душить.
Коліном піддаймо, під зад юдос.ані,
Пора вам чужинці... вже "весла сушить".
Це ж скільки майбуття украли у роду,
Як липку Вкраїну мою роздягли.
Пора відповісти ординцям за шкоду,
Невинно померлі їх юд прокляли.
Щоденно приходять до нас із нірвани,
І з докором дивляться в душу з очниць.
"Віддячте" - кричать їх невгоєні рани,
В коліна голодними падають ниць.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581896
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Дід Миколай