І вийшло сонце над вологим полем,
І небо врешті скинуло хмуру,
Була у ньому неосяжно світла воля,
А я хотіла опинитись на мосту!
Такому довгому і без людей довкола,
Щоб з висотою я була одна,
Із волею небес я завела б розмову,
І нас би слухала лише трава!
Дощем омита, вкрита білим цвітом,
Збадьорена ще у росі трава
На підступах до мосту й волі світу.
03.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582030
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Долинська Людмила