157* … і, зрадливу тебе, як весну,
я не можу забуть, не любити!
О, знаю, що вірністю ти своє серце не мучиш,
Ти легко обітниці всім роздаєш. – Що ж це так:
У сіті твої попадаю хлопчиськом? – як з кручі
У прірву любові лечу, мов підстрелений птах.
158* не зважав я на те, що твій погляд пророчив мені
Як запах сумом день від прощально-п’янкого цілунку!
І вдяглись небеса у печаль: твої очі мені
Обіцяли невірність, і біль, гіркоту того трунку,
Що на зраді настояний був – і хмільному вині!..
159* за моїми кроками вечір цвіт розвіяв
Вже мене не було… Тільки з присмаком смутку вино
І квітневий світанок, самотність, і день на порозі
Зігрівало; а спогади як із німого кіно –
Із беззвуччя розлуки верталися в щемі й тривозі…
160* вином розведену печаль пили вуста солодкі
(в третій вечір без мене: «не буває суму, щоб навічно!»)
Підкрадався той вечір-спокусник і стукав в вікно,
І вустами пошерхлими знов заціловував ноги.
А ти подих його гріла терпким солодким вином –
І зникала печаль, і розпука, і біль, і тривоги.
***
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582100
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2015
автор: Касьян Благоєв