зі смутку проросла в душі агонія,
з нестерпним скрипом впала до землі
ти був, як та улюблена мелодія
що просвітком звучала у мені
вогнем в легенях дихаю і каюся
світанками читаю молитви
щоночі уві сні я повертаюся
в ті дні, де тільки я і тільки ти
я обіцяла стати тобі вірною
я обіцяла, що без дорікань
обіцянка була таки надмірною
бо ти тоді не мав таких бажань
я обіцяла. вкотре обпікалася
до щастя залишаючи лиш крок
я більше не боюся помилятися,
бо виграш на вершині помилок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582310
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Влада Грушицька