(в передчутті гріха:
у тобі – любові смак, літа і ожини!..)
*
Ще не знав, чи ти в світі десь є,
Відчуттям було серце п’яне
І молило: «Як щастя моє,
Ти з’явись в моїх днях, кохана»!
Сталось!.. Серце сповив щастя дим,
І були найсолодшими ранки!
... Та верталася ти в його дім,
Незрівнянна, чарівна коханка!
Щастя присмак ожиновий був
Від зцілованих губ… твого лона... –
Трунок згуби, гріха... зваби грони! –
Всіх спокус райських смак твоїх губ!
Його квіт зберігала мені,
Сокровенне мені дарувала, -
Розкіш тіла!.. – і зняті забрала
З почуттів потаємних твоїх!..
…
Перестиглі, терпкі, запашні
Дар від літа – плоди ожини…
Хто тепер ти йому, не мені, –
Хто: кохана?.. коханка?.. дружина?...
***
(спогади ночей осінніх:
навіяне... пережите... відчуте... загублене... )
з N., Волинь. стигле літо ... року
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582385
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Касьян Благоєв