[b][i]tth[/i][/b]
[color="#ff0000"] …ти й не второпаєш: дощ то чи я.[/color]
[i]Ол Удайко [/i]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578296
[youtube]https://youtu.be/NWpBcr39Reg[/youtube]
[b][i][color="#2f00ff"]О, доще-буяне, весняная зливо,
Полий задарма і спроквола мій лан…
Зволожуй, удобрюй ту жадібну ниву,
Аби споконвічний утілити план…
Я маю те поле засіяти квітом,
Дорогу до нього потопчемо вкрай…
Там будемо ми, наче Божії діти, –
То буде для нас ще незвіданий край…
О ти, благодатне, розоране поле:
Таке життєдайне – широкий безкрай!
Засію я зернами щастя – не болю
Й тебе наречу: Несподіваний рай.
Алею до поля обрамлю платаном,
Щоб нею в майбутнє безпечно іти…
Освоїмо пристрасті всі – й поза планом –
Й життя не змарнуєм – я, Да́рко* і Ти*![/color][/i][/b]
[i]20.05. 2015
__________
*Всі імена в романі, як і картинки весни,
– фейєричні вибрики Пегаса на Парнасі.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582403
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2015
автор: Олекса Удайко