Фальшивих слів мені уже не треба.
Від усмішок фальшивих я втомилась.
Нещирістю твоєю не зігрілась.
Тобою дихать зникла вже потреба.
Ким був для мене – я не зрозуміла.
Старанно приховали себе справжніх.
Вже не бракує дотиків вчорашніх.
Не хочу більш полону твого тіла.
Залиш мене, пусти мене на волю.
Твоя любов – немов весняна повінь –
Зійшла й згасила в серці моїм пломінь.
(Чому ж душа іще тремтить від болю?..)
~2003
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582429
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Анно Доміні