А можливо нам досить мовчати,
Адже так не далеко і до божевілля.
Таке враження, що ми іще діти
Й користуємось шансом свавілля.
А говорять дорослі всі фрази:
- "Як кохаєш - навіщо мовчати?"
І відповісти на це все я хочу.
Та не просто сказати, кричати!
На весь світ хочу я закричати,
Що готовий я стати на вічно,
Пятою й шостою порами року.
І попрошу в тебе риторично
Я попрошу бути моєю завжди,
"В горі й радості" - кажуть фільми.
"Щоб жили ви довго й щасливо"
В унісон скажуть різні мультфільми...
Але я не повірю і цьому.
Підкрадуся до тебе близенько,
Коли спатимеш, до твого ліжка.
Полюбуюсь тобою гарненько.
Поцілую тебе моя мила,
І шепну тихо тобі на вушко
Я кохаю тебе моя мила,
Моє кисло-корисне дівчисько.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582441
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Хворий Джентльмен