Її руки з довгими пальцями
Завжди зводили тебе з розуму.
Ти чекав її, наче п'ятниці.
Ти любив її, наче морозиво.
І від голосу тихої ніжності
ранки стали зефірно-солодкими.
І дарма, що весна ця вітряна,
Коли в тебе є її дотики.
А від подихів між цілунками
вечори були пряно-гарячими.
Ти тримаєш її за руку -
І дарма, що надворі мрячить.
Та у цьому суцільному щасті
теж колись будуть лити дощі.
Як би там не було, а завжди
Бережи її. Бережи.
(с) Віталія Костюк
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582466
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Ві Костюк