(із циклу «Ностальгія по осені»)
терція. Осінь, Ти і танець ваш під небом...
1*. до Осені:
і благають очі: «будьте, довше!..»,
і чарують ваші танці безсоромні!
То в цей рік ти не розпусниця?!
Не мінлива, не заплакана? –
Всі гріхи тобі відпустяться,
Бо відкупишся дукатами,
У котрі осики вбрала ти
І берізки, де багатими
Твій танок-стриптиз оплачує
Незліченними каратами
Вітер-звабник,
Та й розмахує
Сосен вітами крилатими –
Сутенер той, звідник блудниці:
– Ви, розпусниці-спокусниці,
Хоч прикрийтесь цими шатами!..
*
(вже й оголені обоє! – хто ж у кого вчиться?!.)
2*. до Тебе:
«перед Вітром Осінь роздягається,
і Тобі не стриматися теж!»
Ось ти знову дразниш мої очі!
– Чи суперницю
побачила у ній?
І чого це тіло прагне-хоче,
звабне, юне тіло
Із осінніх мрій?!.
*
(все, що сховано в тобі, проситься на волю!..)
3*. і Твоє мені: «замани у світ любові!»
Спрагла!.. і чуттєва, і невтоленна,
А душа – до неба! одяг – вниз!..
Ти зізнайся: пристрастю оголена?
Чи то осінь вабить у стриптиз?!
*
(я любив ще з юності чарівницю-Осінь,
а тепер закоханий в обох!)
**
Хай чарують весни! хай ще манить осінь!
– До наступних танців… безсоромних!
(11/11-2013 - незабутньому...)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582515
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2015
автор: Касьян Благоєв