* * *
Косили клени дощ, лякали ніч.
Сумні думки плели комусь дорогу.
А ранок вишив світ ясний мені.
Смішний і щирий. Як дитя, нівроку.
Посіяв квітень жовтий сміх кульбаб.
Згубила крила птаха в пізнім сонці.
І стерла в попіл день вітрів журба.
Метелик неба згас і спить в долоньці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582562
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Віктор Насипаний