Не ховайся, надіє, за хмарами,
Не тьмяній за вуаллю дощу,
Тіні сумнівів й так вже примарами
Нас доводять до крику й плачу.
Не лети, синя птахо, налякано
До гарячого сонця-вогню,
Вже і так нами стільки оплакано
І поховано мрій у броню.
Не стихай в серці, віро! Молитвою
Нас рятуй від убивчих доріг.
Тільки ти і маленькою крихтою,
Нагодуєш нужденних усіх.
Нам би дихати, та не руїнами –
Дим у грудях ковтком полину.
Не карай, милий Боже, нас війнами,
Ми вже знаємо миру ціну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582591
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Olechka