З дня у день все одне і теж
Крізь турботу і людську масу.
Масу тих, хто не бачить меж,
Хто не знає відрізків часу.
І крізь простір туманних років
Поміж тих, хто стоїть на місці.
Серед тих, хто не чує слів
Не сприймає біблійних істин.
І повз тих, хто давно осліп
Та роками закутий в кайдани.
І для кого цей білий світ
Лише те, що у них під ногами.
І не бачать вони краси
Хилить вниз повсякденна знемога.
Віддзеркалене в краплях роси
Досконале творіння Бога.
© Олександр Крутій
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582614
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Олександр Крутій