Хвилиною мовчання проведу своє кохання.

Хвилиною  мовчання  
проведу  своє  кохання.
Іде  воно  -  скуцюрблене,
нагнувши  голову  до  полу,
почовгує  ногами.

Повзе  за  ним  весь  шлейф  думок  -
з  минулого  й  прийдешнього  життя  -
як  було  радісно  нам  вдвох,
як  тяжко  було  у  біді,
як  йшли  дві  спини  притуливши,
щоб  нас  не  зніс  життєвий  буревій...

Іде  воно  у  вічність,  забравши  із  собою
ті  крихти  правди  і  мішок  брехні,
ту  жменю  щастя  і  обрій    гіркоти.
Забрала  вічність  великі  хмари  розпачу  
і  рідкі  промені  добра...

Схиливши  голову,  зігнувши  свій  хребет
іде  в  минуле  віри  і  бажання.
Щасти  тобі  на  новому  шляху
і  вір  ,  що  все  ще  зміниться  на  краще.

Кохання  вже  пройшло  давно,
любов  залишила  лиш  згадку
і  дві  чужі  душі  злякалися  
присутності  удвох.

Хвилиною  мовчання  
проведу  своє  кохання...

Людмила  Яблонська.
14.05.2015

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582637
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.05.2015
автор: Людмила Яблонська