Синьоока квітка розцвітає,
Що ввібрала кольори небес.
І думки в дитинство повертає.
І неначе, край чудес воскрес.
Розкошують півники у склянці.
І під тином розрослися вряд.
Що на погляд, ніби новобранці,
Струнко, непорушно так стоять.
Ще цвітіння погляд мій шукає...
Тільки що відцвів вишневий сад.
Ну а серце все сліди шукає,
Юності моєї зорепад.
Ось бузок на сонці вже линяє.
Та який калини рясний цвіт!..
Тільки тут ніхто не привітає.
Мама вже не вийде до воріт...
І гірка сльоза з очей сповзає.
Чом короткий у людини вік?
Те, що дороге, кудись зникає.
А життя на заячий лиш скік...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582663
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я