Коли ти померла я не пам'ятаю що робив
Я навіть не пам'ятаю як сильно мене боліло
Кохана бо без тебе я смертельно пив
Я так хотів щоб мене теж скосило
Знаєш а я приношу тобі білі троянди - улюблені квіти
Кохана я сиджу біля тебе а так хочеться лягти
Мені друзі сказали що треба терпіти
Вони ж бо не знали такої біди
Кохана я дуже часто до тебе розмовляю надто голосно
Думаю що можливо ти не чуєш мого шепотіння чи молитви
Між нами стільки землі єдина моя тобі там не холодно?
Я б міг твоє фото хоть чимось накрити
Ти просила поремонтувати кран - я зробив це сьогодні
Тепер він не протікає але знаєш все більше плачу я
Я не уявляю як руки кохані вже місяць холодні
І причина тому не люта зима
На твоєму дзеркалі все ще твоя червона помада
Я мабуть скаженію бо бачу як ти малюєш свої уста
Я думав ти прийдеш і погладив всі твої сукні кохана
Але ти не прийшла як завжди не прийшла
Мене почали боятись сусіди це мабуть досягнення
Я не варю твого улюбленого шоколаду - мені нестерпно боляче
Кохана я довів себе до вічного ув'язнення
Люди що ж ви від мене хочете ?
Боже ти відібрав у мене найдорожче
Боже ти відібрав у мене все що я любив
Боже на що тоді твоє добро схоже
Боже чи ти убив?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582766
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Ада Синьоока