– Хочу щось таке покурити, щоб навчитися літати…
Мрія навіженого? Ні. Хворого? Ні. Звичайний вислів звичайного працівника звичайного підприємства в країні Україна. А знаєте, що йому відповіли?
– Там, де ремонт покриття іде. Поставити тебе посередині і забетонувати. Потримати трохи – щоб бетон затвердів. А потім дати в руки перфоратор. Вимкнутий. Ну і вчися літати…
Жорстко? Ні. Жорстоко? Ні. Звичайна відповідь звичайного працівника звичайного підприємства… Ну, можливо, смішно. Це має викликати сміх – по задумці. А насправді?
– Знаєте? Не треба його пускати на другий поверх. Звідти він повертається обдовбаний. А працювати сюди вже ніхто не хоче йти – не можемо звільнити. Тож нехай літає – але тут, на землі. Контролювати його треба.
Дивно? Ні. Абсурдно? Ні. Це звичайна репліка звичайного майстра (бригадира, начальника мілкого) звичайного підприємства… І він має рацію!
– Га-га-га-га!
Розумно? Ні. Навпаки? Ні. Звичайний сміх звичайних працівників звичайного підприємства в країні Україна. Бо тут треба сміятись – все просто. А чи смішно насправді?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582785
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Андрій Козловець