Я не знаю як я навчилася малювати.
Не розумію, чого це сталося саме так.
Я більше не хочу тобі брехати.
Я намалюю наш з тобою кінець.
Дивлячись в твої очі повні надії,
Більше не хочу мовчати,
А в тебе немає сил вже кричати.
Я беру олівець і ламаю об стіл від злості.
Візьму інший, або краще палітру фарб.
Я малюю наш з тобою кінець.
Всередині мене кипить вулкан,
Але я зроблю вигляд, що просто зайнята роботою.
Тобі набридає кричати, а мені знову в кайф мовчати.
Нарешті північ, розходимось спати...
Зранку я закінчу свою роботу.
Ти підеш, не попрощавшись.
Сьогодні тобі остаточно набридне кричати
І ти спатимеш з іншою.
А я і далі продовжую мовчати.
Радію, що закінчила свій малюнок.
А знаєш, насправді я не малювала закінчення цієї історії?
Виявляється, то був початок нової ери.
Нового етапу мого життя без тебе...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582929
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: .віскі і шоколад