Коли нікого не любиш –
Стає легше жити.
Виживати…
На цім марсовім полі
Немає місця емоціям,
Хоча нерви у всіх оголені:
Обережно, висока напруга!
Коли втрачаєш друга –
У чийомусь гидкому обличчі
Знаходиш недруга,
І так до безкінечності, до забуття.
Хоча годі тут шукати раціо;
У нас – ідея, а в них – безнадія.
Голос кулеметів переконливіший
За звичні «прошу» та «будь ласка».
Хочеш жити, тоді забудь про людське,
Забудь, що ти – людина!
18.12.2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582943
Рубрика: Верлібр
дата надходження 22.05.2015
автор: Олександр Подвишенний