Неси мене, вітре, на Говерлу,
Тополиним пухом полечу.
Поки серце в горі не померло,
Не пірнуло в паводок плачу.
Неси мене, вітре, де соснина
Бурштином спочила у землі,
Бо душа з одним квитком полине
На перон, загублений в імлі.
Неси мене, вітре, швидше світла
До в’язів стожилих у село.
Там суниця у пашні заквітла,
Пташенят у сойки прибуло.
Неси мене, вітре, до початку:
Повторю хвороби і гріхи,
Тільки поцілую пані-матку,
Упаду трухою до ноги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582948
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Нея