Сидить на лавці старенька бабуся,
схрестивши руки на ліктях.
Про життя думати мусить,
летять за днем її літа.
Давно вже бабуся одна,
і нікого в неї немає.
В будні і свята завжди сама.
З днем народження ніхто не вітає.
Згадає свою першу любов,
і як на війні втратила брата.
Як їй життя зберіг герой,
а потім його розірвала граната.
Опустить голову бідна старенька,
витре сльози із мокрих очей.
Встане, піде собі тихенько.
Не згадає ніхто її із людей.
Зайде в кімнату, лягне в ліжко.
На стіні ікона, догорає самотня свіча.
Засне бабуся, засне навічно.
Засяє досконалий голос: "Ти не сама!".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582967
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Міша Малюк