Вісім плюс один (з індійського зошита)

…Тут  за  вікном  цикади
Співають  серенади
І  запахи  сандалу  
Пронизують  озон…
На  місячнім  тарелі
Є  твій  орнамент,  Делі,
Що  забирає  й  далі
І  спокій  мій,  і  сон…  

Корови  всі  священі.
А  мавпи  розпущені,
По  вулицях  гуляють  
Як  в  березні  коти…
І  дикі  ці  лангури
На  тротуарах  й  мурах
Народ  весь  забавляють,
Піднявши  вверх  хвости…

А  ще  вони  привчені
Залізти  до  кишені,
Чи  навіть  на  балкони-
Такий  у  них  вже  фах…
Та  як  сезон  настане
На    персики  й  банани  -
Немає  перепонів,
Бо  повно  їх  в  садках…  

Не  лиш  вони  голодні,
У  цій  страшній  безодні,
Для  всіх  живих  потреба  -
І  кожен  хоче  «гам»…
І  бачив  я  в  столиці,
Як  тисячі  «індійців»
Живуть  так  «просто  неба»
І  моляться  богам…

Боги  у  них  є    різні
І  Будди,  Рами  й  Крішни,
І  храмів  тут  мільйони,
Про  всіх  не  розказать…
Краса  їх  фантастична,
Історії  містичні,
Та  й  як  не  бий  поклони  –
Індус  ти  –  не  козак…

Хоч  є  таке  повір’я,
Що  з  нашого  подвір’я,-
Із  Скіфії  до  Інду,-  
Всі  арії  прийшли…
Тепер  брати  з  Мітталом,-
По  сталі  і  металу,-
Немов  дарунки  східні
І  нам  щось  принесли…

Бо  ще  є  в  них  палаци...
Що  в  них  ?  Ніхто  не  бачив?
Живуть  в  них  махараджі
По  нашому  –  царьки…
То  золото  і  срібло,
Що  Індія  нашкрібла,
Вам  рахувать  не  раджу-
Чуже  ж  бо,  не  з  руки…

…Спускаються  тумани,
Мов  хвилі  від  дурману,
По  всій  отій  столиці,
Але  то  не  біда…
Бо  дні  тяжкі  в  індуса,
Хоч  хочеться  й  спокуси,
Та  й  жінка    просто  –  Миця,
А  не  якась  Бурда…

А  щодо  Камасутри,
То  є  прислів’я  мудре:
Якщо  дітей  багато,
То  й  є  в  сім’ї  любов…
І  повертає  тато
До  халабуди-хати,
Де  хочеться  кохати,
Й  любити  знов  і  знов…


©  Січень-  Лютий,  2006

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=58297
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 09.02.2008
автор: drillinger