Хвилюсь за будені речі
А в когось вже нема ноги
Й сльозами вмиваю очі
А в когось вже нема руки
Хвилюсь за будені речі
А хтось останій раз бачив світ
І не даю я спокою душі
А в когось вже нема батьків
Хвилюсь аж до сивих літ
І проклинаю свою долю
І не навиджу цілий світ
Говорячи, що не тих люблю
Комусь нема, що їсти
Комусь нема і що одіть
Комусь нема де спати
А в когось вже й нема життя
А я ж лиш про будене говорю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582992
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Олена Орелецька