Ти бачив як плачуть небеса? Коли
розхристана волошка в полі дозріває.
А може це насправді не її сльоза?
Це я так безсоромно ще тебе чекаю.
Хоча скоріш за все це сон.
Ти більш ніколи не прийдеш у мріії.
Клялись, що завжди будем в унісон .
Прощальні дотики - холодні змії.
Стражденні душі спрагло прагнуть раю,
так ніби це врятує їхнє тіло.
А я чомусь земного ще шукаю. Каюсь.
Далеким спогадом кохання відболіло.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583113
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2015
автор: veselka