Як ти без мене?... Там, за небокраєм,
За смугами підйому літаків.
Не треба кави. Обійдуся чаєм,
Без тебе серце хворе поготів.
Як твоя пам'ять?... бо моя байдужа,
І думати геть зовсім не дає.
Мій неймовірний. Згадую, примружусь,
І радість поверх серця переллє.
Тих десять днів в полоні божевілля,
До краю подолали міражі.
Два наших дні ранкового похмілля,
Сп’янілих тіл від дотиків душі.
Цілунок в щічку… Особливо ніжно.
Тебе шукала сотнями рядків.
Цей час з тобою так летів поспішно,
А вже без тебе – наче скам’янів.
Як ти без мене?... Я нап’юся чаєм,
Сп’яніла пам'ять забирає сон.
Дивися, милий: сонце зустрічаєм
Сплетінням долі, дотиків, долонь.
Дивися, зорі нам цілують небо,
Дороги наші зводячи в одну.
Так буде, знаю. Сумно тут без тебе,
І навіть чай зі смаком полину.
21.05.2015 р.
© Альбіна Смолянська
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583123
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.05.2015
автор: Альбіна Кузів