Ступаю у літо,
Як бранець ступає на плаху…
Не вмію інакше… а, може, інакше – не хочу!
Вбиваю в собі ( так прицільно!) сполохану птаху…
І вже забуваю –
у неба заплакані очі…
Ступаю у літо…
Вчорашній розгублений птах
Шукатиме неба сьогодні без стримку і міри…
І я відчуваю… так легко іде по слідах
Хтось сповнений смутку…
і, зрештою, повен зневіри…
Ступаю у літо…
Як бранець – востаннє на плаху…
Де кожна мадонна - сміється мені вітражами…
Де ти не впізнаєш в мені розчаровану птаху…
А зорі?!!.. а зорі мої – міражі…
міражі… міражами…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583291
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2015
автор: гостя