«Я дарю цей вірш тобі,
Єдиній та найкращій в світі сестрі».
Скоро тобі буде вісімнадцять,
І геть доросла станеш ти.
Та прошу, не спіши жити у сімнадцять,
Бо ніхто не верне ці роки.
Ніхто тебе так не любить,
Як пара батьківських очей.
І може, через пару років інший приголубить,
Та не забудь цих,посивілих трішки людей.
Не забувай прошу тебе ніколи,
Свою бабусю й дідуся,.
Не забувай, навіть якщо руки їхні похололи,
Й перестала тремтіти рука.
Не забувай свій рідний дім,
Де завжди на тебе чекають.
Де ми боялись блискавку і грім,
Як вони вікна трішки хитають.
І приємно, якщо мене не забудеш,
Того надокучливого і скучного юнака.
Пам’ятай байдуже ким у житті ти будеш,
Ти щаслива, якщо тримає тебе любляча рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583312
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.05.2015
автор: 333