Я пила щастя, але більше трунок.
Сімейні узи – ранами в душі.
Давно одна – такий от подарунок.
Та сум і далі лізе у вірші.
Мені не раз чоловіки стрічались.
Несли любов у шлях на вишитті.
Та ні з одним життя не зав’язалось –
Були, та все не ті, не ті, не ті.
І ось нарешті той, котрий потрібний.
З моєї зірки витер пил і цвіль.
Чужий здається і водночас рідний.
Та знов чомусь торкає серце біль?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583322
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.05.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)