Мої талановиті читачі
іще малі, але уже радіють,
що є до щастя нібито ключі,
хоч і читати поки-що не вміють.
Або як я сидять у темноті
і блимають мобільними очима,
очікуючи те неповториме,
що іноді літає уночі.
Знімає неживе із п’єдесталів,
і лису у кашкеті сатану,
і розбиває навіть із металів
усе, що ще освячує війну.
Несамовиті Щорси і Чапаї,
майбутні Богуни і Чураї,
я вашої історії не знаю,
та хочу, аби ви були мої.
Минулого не викинеш, не зміниш.
І Янусів нікуди не подінеш.
Чужі і наші – Раша не Сіам.
У образі скаженої собаки
у чорні ночі сірі вовкулаки
і досі хижо блимають із ям.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583334
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 24.05.2015
автор: I.Teрен