Сміявся квітень сонцем і дощем
та кепкував з поважних перехожих...
Чи то таким він чином, може,
хотів розвіяти душі нестерпний щем?...
А ти ішов у натовпі самотній,
і квітень це, напевно, відчував...
Він рятував не раз вже від безодні
і новий світ для серця відкривав...
Світ,- у якому кожна річ потрібна.
Якщо гроза - живильна та п'янка...
Як темна ніч - нехай молитву слізну
возносять за любов твої слова...
А знаєш?.. Запроси мене на каву!
Я розкажу про цей незнаний світ...
Там, де душа чужа не для забави...
Там, де душа з душею - моноліт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583479
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Іванюк Ірина