Стоптали душу чоботи чиїсь,
Немає місця, вільного від бруду
Багна, в яке вмочили совість люди
І плямами по інших розтеклись.
Набридло вгору голову весь час:
Затерпла шия і… очам незручно
Всміхатися удавано і штучно,
Те спіднє бачачи, яке не напоказ…
В дірках терпець. Його латати гріх.
Прорвати робу килимка при вході!
І, опинившись чистим на свободі,
Тримати душу далі… від чобіт!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583524
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: ptaha