І не мій і не чужий, розвіяв вітер те буття
Пройшло життя , це наш порок, куди немає вороття,
І Чий той спомин, разючий крик, чия була ота мара,
Чи просто вихор почуттів скрутив усе в пусті слова.
Така як ти…. така як я, та ні …. нема, уже нема,
До тями зрідка лиш приходжу я, лунає скрипки час той вороття
Полишу те чого нема, це лиш мара, що в пам'яті жива,
Це лиш мара, а пам'ять - те чого нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583554
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2015
автор: Юлічка Лісова