Нам залишились лиш слова -слова і сотня кілометрів...
Кричить : „Люблю!” моя душа...
А у ночі у тиші мертвій...тебе зімною тут нема....
Я так хотіла б, ні, бажала б в твоїх обіймах потонути.
І лиш Бог один те знає, як я хочу з тобою бути...
Та ти далеко, так далеко, а я чомусь люблю тебе...
Із твого краю летять лелеки – вони хоч втішать тут мене...
Я б так хотіла доторкнутись долоню до твого лиця...
Я б так хотіла зазирнути у твої очі і сказать : „Це я...”
Та ні, мабуть, так не судилось відчути ніжність губ твоїх,
Хоча би раз тобі всміхнутись й закрити очі повні сліз...
Та ні, мабуть , так не судилось тобі подарувать себе –
Ти не відчуєш , любий, милий, як я люблю – люблю тебе!
І ласку свою, що так бажаю тобі віддать, я не віддам.
Ти тільки знай- тебе кохаю.... хоч ти далеко, ти десь там...
Smeri4ka
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583582
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Smeri4ka)))))