Так, я сама прийшла до тебе.
Та й як могла я не прийти?
Мій стогін - він сягав до неба
Й котились сльози самоти.
Якби не бачити ніколи
Тебе й твоїх лукавих уст!
Якби забути всі уколи.
Що линули з рожевих уст!
Та ні, це просто неможливо,
Хоч може й зветься це любов,
У нас з тобою лиш хвилина
Для насмішок, які тривожать кров.
Не часто я тебе стрічаю,
Лиш спогадами я живу,
І інших я не помічаю
Й без тебе вечорами гину.
Ти посміхаєшся, як завжди,
Хоч не відштовхуєш від себе.
Можливо, ти й не знаєш правди,
Бо я сама прийшла до тебе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583588
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.05.2015
автор: Ксенія Валері