Як мало я людей на світі бачу
Як мало світлих душ навкруг
Радіють через чужу невдачу
А хтось сьогодні ворог – завтра друг
Нема жалю на серці їхнім
Амбіції затьмарили усе
І кожен в душу плюне
Об доброту ноги обітре
І як в такому світі жити?
Як ненависть в собі не причаїти?
А просто любити?
Просто жити?
Серед такого світу забуваєш
Хто насправді ти
Себе в собі вбиваєш
Щоб з іншими у ногу йти
І як тут тяжко втриматись
Не впасти
У прірву злості, люті
І як тут вибитись
Вилізти із пастки
Коли кінцівки наглухо прикуті?
І тяжко на землі брикатись
Тяжко з під ударів йти
Та головне людиною зостатись
Головне душею в прірву не зійти
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583600
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: Олександр Бондарчук