Парубоцька вольниця досі мені сниться –
Чарівна околиця, лугова криниця…
Юнка закосичена ніжно усміхалася,
Врода не позичена в серденьку зосталася.
Зоре ж моя, зоре,
зоре моя рання.
Ти ж моє кохання
перше і останнє.
Як іду левадою – калиновим раєм.
Дивну пору згадую – серце завмирає!
Як же ми горнулися, як же милувалися!
Почуття із юності досі ще зосталися.
Приспів.
В лузі під вербичкою ще криниця грає.
І цілую личенько, бо тебе кохаю!
Лагідна дружинонько, незрадлива доленько,
Вірна половинонько, непогасна зоренько!
Приспів.
(Є музика Олександра Житинського)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583678
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.05.2015
автор: Олександр ПЕЧОРА