І знову головою об цемент!
І знову мрії тільки мрії!
І знову не життя, а тільки смерть,
Прозора дірка від надії.
Ніхто, ніщо, нікόму…
Геть невезуча, геть одна,
Я говорю, що маю волю,
Моя удача все ж глуха!
Я думаю, куди тікати,
Аби не йти в ті самі стіни,
Як мати крила, щоб літати,
Й ні разу не злетіти.
Немов їх хтось зв’язав
У перший сон мене на світі,
Чому ж ніхто і не сказав,
Що будуть так вони боліти?
Розривно, морозно/палюче,
Оголено, розгублено, як бруд,
Коли навколо так яскраво звучно,
Що крик не дістається вух…
Тримаючись за пір’я у руках,
Стискаю непомітні рештки мрії,
Я хочу спати, щоб хоча б у снах
Відчути небо у широких крилах.
26.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583732
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2015
автор: Долинська Людмила