Всім прівєт!
Наверно всі поклонніки і поклонніци(нє, поклонніков не наблюдалося, ги-ги) очень скучили за Дєдушком. Хтось соскучився, а хтось, при виді очєрєдного письма скривився, як от зубної болі. Та це таке діло…Всім нравитися Дєдушко не може. Протівнікам Дєдушкового суржика традіціонно кажу:
- Не читайте!
Желающих, щоб Дєдушко розпатякував отут во на занудну і, набившу вже оскому, обществєнно – політічєску тєматіку прошу не обіжатись. Возможно, десь, колись. Але не тепер і не сьогодні.
Настало, наверно, врємя об’яснитися по поводу причини свого столь довгого отсутствія. Нє, ну, понятно, що Дєдушко проводив всьо своє свободне і не дуже свободне врємя з дєвушками. Етіми поістінє чудєсними созданіями. Але ЯК!!! проводив…
Отут маленьке лірічєскоє, так сказать, отступлєніє. Любітєлєй «клубнічки» попрошу подтянуть челюсті, подтєрєть слюні і нємєдлєнно прєкратіть чтєніє дєдушкового письма і вобще валить отсюдова подальше. Бо ніяких ізвращєній із криками на вєліком і могучєм нємєцком язикє, язикє Шилєра і Гьоте, а также язикє порноіндустрії НЄ БУДЄТ!
Говорячи про то, ЯК!!! Дєдушко проводив врємя із дєвушками, цими чудєсними гуріями дєдушкових грьоз, він мав у віду зовсім друге. Дєдушко в свойом отсталому від жизні колхозі наконєц - то познакомився з таким тєхніческим новшеством ( а у великому світі уже давно полнєйшим отстойом), як «аська». Так в просторєчьї називають програму – месенджер… Неважно…Коротше, Дєдушко усовєршенствував тєхнічески своє общєніє з дєвушками… І ви знаєте? Ето шото з чєм-то!!!
У тому прямоугольному окошку дєвушки пріобрєтали самі разнообразні форми, размєри і окрас волос… Там так круто! Всьо завісіт тільки від одного – від воспальонного Дєдушкового мозга. Хто – хто, а ви точно знаєте, шо мозг у Дєдушка воспальон так, шо дальше нєкуда (любітєлі "клубнічки», я вас предупреждав!!!). Коротше, затягнуло Дєдушка так, шо він потєряв сон і апєтіт…Похудав на очень багато кілограмів… Бо був влюбльон… Во многих всяких разних дєвушок…В деяких даже безотвєтно… І наверно була б йому настояща хана… Но! Свєршилось чудо! Развєрзлісь нєбєса і прозвучав трубний глас, який мгновєнно вивів Дєдушка і з любовного оцепєнєнія та із віртуальної завісімості:
- Дєдушко, мать твою за ногу!!! Скільки можна втикати в того компа!!! Винеси наконєц-то мусор!!!
Отак Дєдушко і ісцелілся…
І ставший вже традіціонним анєкдот від Дєдушка. І, як всігда, – в тєму.
Вовочка підходит до отца і каже:
-Папа, вчителька спрашувала, шо такоє віртуальне, а шо такоє реальне…Я не знав, помогі …
-Харашо, синок…Як же тобі лучше об’ясніть??? От піди і спроси у мами. Пєрєспіт лі вона з чужим дядьой за тищу баксов?
Пішов. Спитав…
-Пересплю, синок…папа твій только бухає і нігде не работає. А тут – штука баксов…З мене ж не убуде…
-Мама переспит, пап!
-Харашо, синок… а тепер спитай у сестри, чи переспит вона з кимось ізвращьонно за штуку баксів?
Пішов…
-Пересплю, бо родаки бабла не дают. А мнє і на космєтіку треба, і на одежу…З мене ж не убуде…
-Переспит сестра, пап!
-Харашо…А тепер, синок, спроси у дєдушки, чи він … поміняв би орієнтацію за тищу зєлєні?
Пішов.
-За тищу? Папа твій, мій зятьок, всю пенсію забирає…Обіжає мене…Так почєму би і нєт? Був би хотя би фінансово нєзавісімим. З мене ж не убуде…
-І дєдушка согласєн, пап!
-От бачиш, синок…Віртуально ми імєєм три тисячі баксів. А реально – дві прошмандовки і одного старого ізвращєнца…
Ось так вот, дорогіє мої, як любила говарівать нєзабвєнной памяті Рєгіна Дубовіцкая ( як не читаєте умних книжок, то вже хотя б «Вікіпедію» проглядайте).
Пріятних сновідєній. А я поніс мусор.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583777
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2015
автор: посполитий