1
Промок до серця і до нитки.
Знов ллється пісня дощежнив.
То дощевир цей вірш вам виткав.
Дощелавина з небонив.
Промок до серця і до нитки.
Душевну спрагу втамував.
Цей вірш – немов дощу візитка
налита полум’ям в слова.
2
Я промок до кісток. Мов осінній листок
впав із дерева буднів у море
зливосонця живого, що наче місток
у небесні архангелів гори.
Я промок до кісток і промок до думок.
Мені манною дощ цей здається.
Він неначе останньої мрії ковток
віршеструнно торкається серця.
Поезія тУт: © ОЛЕКСАНДР БУКАТЮК
Франківськ — столиця "ПОЕТКВАРТАЛу"
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583805
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2015
автор: Олександр Букатюк